Цікаво про грунт

У сучасному світі при нинішній швидкості житті рідко хто замислюється про грунт нашої Землі. Люди звикли сприймати його як належне. Але ж без грунту не змогли б існувати, ні флора, ні фауна, ні людина. Природі знадобилися тисячі років, щоб створити звичний для нас грунт. Спершу планету покривала лише гірська порода. Вона з плином часу зазнала впливу зовнішніх природних факторів: мінералів, ерозії, дощу. До неї згодом додалися залишки рослин і мікроорганізмів, мертве дерево, опале листя, які додали до складу корисні елементи і поліпшили властивості грунту. Мінеральний склад так само не однаковий по всій поверхні Землі і залежить від багатьох геологічних причин. Головне значення грунту планети в тому, що вона передає через себе всі корисні елементи, необхідні для розвитку флори.
1. Можна виділити три шари, з яких і складається грунт. Перший рівень – це підстилююча порода. Середній шар – підгрунтя гірської залишкової порода. Верхній орний рівень – найбільш родючий через високий вміст поживних і корисних елементів, зокрема перегною.

2. Основа кожного грунту – це 3 елемента: пісок, мул і глина. Склад і властивості визначають ті пропорції, в яких вони представлені. Приміром, якщо більше піску, то це піщаний грунт, який добре пропускає рідину, він швидко прогрівається під сонечком і замерзає взимку. Глинистий грунт дуже повільно реагує на зміни пори року і сприяє застою води. Мул у своєму чистому вигляді практично не зустрічається. Його можна знайти тільки там, де колись було русло річки. Своєю якістю він дуже схожий на піщаний грунт, але більш родючий.

3. Всі ці елементи (пісок, мул і глина) у рівній кількості містяться в суглинку. Він вважається самим складним, легчайшим в переробці і досить плідним грунтом. Родючість суглинку залежить від наявності в ньому перегною, як в принципі і в будь-якому іншому грунті. Але він поєднує в собі всі переваги інших грунтів: пористість і легкість піщаного грунту, можливість утримати максимум води, як і глинистий грунт.

4. Лісова земля властива для лісів в основному помірних районів північної півкулі планети. Якість безпосередньо обумовлені деревами, які там ростуть, оскільки саме вони безпосередньо впливають на структуру грунту. Наприклад, хвойні дерева негативно впливають на лісовий грунт через формування підзолистих грунтів. Але ось листяні дерева навпаки добре впливають на лісову землю: вони вносять у грунт велику кількість азоту, перегною, золи, тим самим створюють відповідне середовище для мікрофлори. Але, все ж, лісові грунти в будь-якому своєму поданні поживні, тому як зола, азот від хвої, опалого листя, повертаються назад до землі.

5. Підзолиста земля помірних районів властива хвойному і змішаному лісі. Йому характерний сіруватий колір через вміст в них гумусу. Підвищена кислотність і низький вміст корисних елементів робить цей грунт практично позбавленим родючості. Негативні температури, рясні опади і відсутність випарів, знижена активність бактерій, убога флора сильно впливає на їх утворення. Аграрії використовують підзолисті землі в сільськогосподарських роботах, але тільки після ретельної обробки: постійно регулюють водний режим і «підгодовують» землю всякими добривами.

6. Пісок – «колишня» гірська порода. Складається він з найчистішої породи кварцу. Піщаний грунт – це пухка суміш, що складається із зерен від 0,10 до 5 міліметрів. Вона утворилася із зруйнованих гірських твердих порід. Піски можуть бути різного походження: делювіальними, алювіальними, озерними, еоловими, морськими. Пісок, який виник внаслідок діяльності проток різної природи, має більш округлу, обкатану форму. Піщаний грунт властивий для напівпустель і пустель. Це позбавлений особливої зв’язності зернистий та пухкий грунт.

7. Пісок легко піддається різним формам ерозій і практично не тримає вологу і поживні, корисні елементи. Як і у будь-якого іншого грунту у нього все ж є свої позитивні характеристики. Приміром, він не схильний до заболочування, тому як завдяки крупнозернистій структурі вода з легкістю проходить через нього, до коріння рослин надходить повітря в необхідному обсязі, а гниль і зовсім тут не виживає.

8. А ось хиткі піски – найнебезпечніше місце нашої планети. Всі про них чули, але практично ніхто не може розповісти, як це працює. Сонце висушує верхній шар пісочного грунту, в результаті чого утворюється дуже тверда кірка, але разом з тим і надзвичайно тонка, щоб її помітити, що маскується під піднятим над нею травою. Ілюзія безпеки цієї ділянки моментально випаровується після першого ж кроку – грунт моментально пливе і бідолаху починає засмоктувати «капкан». Ноги людини зціплює тверда маса, і витягнути їх самостійно не реально. В принципі, саме по собі це місце не вб’є людину, бо воно не зможе повністю засмоктати його. Але зневоднення, різний сонячний вплив, і різна живність допоможе у вирішенні цієї «проблеми».

 Хиткі піски оповиті багатьма теоріями, але в основному всі вони помилкові. Згодом вдалося з’ясувати властивості вологого і висохлого піску, і розкрити таємницю. Вологий пісок легко злипається, демонструючи величезну силу зчеплення. Щоб піщинки злиплися, вода повинна покрити їх найтоншою плівою, але, все ж, в основному між ними повинен переважати кисень. Якщо продовжувати заповнювати повітря рідиною, то неймовірна сила зчеплення пропаде і виходить звичайна суміш піску і води, що володіє протилежними властивостями. Хиткі піски – самий звичайний піщаний грунт, під завтовшки якого міститься найсильніше джерело води.=

9. Самий родючий вид грунту – чорнозем, який в основному і переважає на українських територіях. Перегною в ньому не менше 15%, він характерний для кліматів, де переважає плюсова температура, і чергуються між собою вологі і пересушені періоди погоди, в основному це помірний пояс. Утворювався цей грунт протягом багатьох років під сприятливим впливом грунтоутворюючої породи, сприятливого клімату і трав’янистої рослинності. Чорнозем характеризується дуже високими повітряними і водними характеристиками. Він надзвичайно багатий на різні макро-та мікроелементи, які так необхідні для благополучного життя флори. Значення та роль грунту складно переоцінити, тому що він є незамінною частиною планети, яка забезпечує життєдіяльність флори і фауни.