Льодовики на західній стороні гір короткі і круті. Скочуючись замерзлими водоспадами, що тягнуться в густих субтропічних вічнозелених дощових лісах, вони створюють фантастичну картину. Близькість льоду і дерев вражаюча: воістину дуже рідко трапляється бачити настільки контрастні природні зони в такому тісному сусідстві. На східній стороні хребта характер льодовиків абсолютно інший: на великій висоті вони круті і обвітрені, покриті густою мережею тріщин, що ускладнюють їх проходження. Ці льодовики опускаються до малих висот, а Тасманський льодовик майже досягає центральної рівнини.
Льодовики Фокса і Франца-Йосипа тягнуться на захід. Останній, більший, має довжину в 11 км. Обидва вони значно відступили за останні роки. Їх розділяє всього лише 24 км; обидва розташовані в межах новозеландського національного парку Уестленд, що займає площу в 87817 гектарів і включає в себе альпійські піки, снігові поля, льодовики, ліси, річки та озера. Озеро Метьюсон знамените своїм величним виглядом: три великих гірських піки - Кука, Тасманський і Ла-Перуза - відображаються в його спокійних і безтурботних водах.
Тасманський льодовик, що спускається з гори Кука, - воістину вражаюче видовище. Льодовик утворює вузький крижаний язик протяжністю 27 км, шириною місцями до 3 км, загальна площа його 52 кв. км. У деяких частинах він досягає товщини 610 м і є найбільшим льодовиком Нової Зеландії. До того ж це надзвичайно активний льодовик. Щодня він просувається на 50-65 см. Незважаючи на таку високу швидкість, льодовик все-таки поступово відступає. Оскільки він закінчується на висоті всього лише 762 м над рівнем моря, де температури відносно високі, то швидкість танення снігу і випаровування води перевищує швидкість його руху.
Джерело http://geografica.net.ua/
Немає коментарів:
Дописати коментар