Національний парк Петрифайд-Форест

Плато Колорадо на південному заході Сполучених Штатів розташувалося в Фор-Корнерс, де зустрічаються штати Юта, Колорадо, Арізона і Нью-Мехіко. Ця пустельна місцевість, розташована між береговими горами Каліфорнії на заході і основний грядою Скелястих гір на сході, відрізняється особливо ефектними краєвидами. У радіусі 320 км. від Фор-Корнерс знаходиться не менше 27 національних парків та заповідників, більша частина яких пов'язана з пустелею. Один з них - національний парк Петріфайд-Форест (Скам'янілий ліс).
Основні породи цього регіону - пісковики, які відклалися в мезозойську еру, приблизно від 230 до 70 мільйонів років тому, коли клімат значно відрізнявся від сучасного. Велика частина цієї місцевості колись представляла собою низинну, заболочену долину, порослу хвойним лісом, де окремі дерева досягали 61 м. у висоту. Геологи змогли це визначити по викопних стовбурах дерев, якими тепер усипана ця територія. Не всі дерева лежать там, де вони впали, багато з них росли в горах, на південь, були повалені бурею та винесені сюди повінню. Дощі змивали з навколишніх пагорбів пісок і мул, і дерева поступово занурювалися в болото.
За нормальних умов дерева, що впали розклалися б, але їм допомогло зберегтися те, що вони були швидко накриті осадовими породами.

Шари вулканічного попелу, перемішані з відкладеннями, вказують на вулканічну активність. Підземні води, просочуючись через осадові породи, розчиняли деякі мінеральні солі і потім відкладали солі кремнію в клітини дерев, поступово заміщаючи деревину. Таким чином дерева закам'яніли - у прямому сенсі перетворилися на камінь - і лежали недоторканими, покриваючись все новими шарами відкладень. З часом цей регіон опинився під морським мілководдям і під товстими шарами нових відкладень пісоку і мулу, спресувались і затверділи, перетворившись на пісковики і сланці.
До кінця мезозойської ери, близько 70 мільйонів років тому, на захід від цього регіону почалися великі геологічні зміни, а на схід стали формуватися Скелясті гори. Води мілкого моря згодом відступили, і сили ерозії почали працювати над морським дном. Осадові породи, що відкладали мільйони років, руйнувалися, поки скам'янілі стовбури не опинилися знову на поверхні.

Сьогодні скам'янілі дерева захищені в національному парку від потенційних колекціонерів. Нескінченна різноманітність їх кольорів визначається складом замістивших деревину мінералів. Яшма дає матовий цегляно-червоний колір, аметист - чистий ліловий, а агат може надавати найрізноманітніші відтінки. Серед дерев є величезні, що досягають у довжину 30 м, хоча найбільші зазвичай представлені частинами, які можна підбирати один до одного як в гігантській головоломці.
Контраст між болотом, що колись тут існувало і сучасним сухим, пустельним кліматом нагадує, що Земля - планета надзвичайно жива, природні умови на якій постійно змінюються.

Джерело http://geografica.net.ua/