Ніагарський водоспад

Річка Ніагара, що з'єднує озера Онтаріо і Ері, становить ділянку кордону між Канадою та Сполученими Штатами. Водоспад знаходиться приблизно в середині річки, до нього легко доїхати на машині з Буффало (Сполучені Штати Америки) або Торонто (Канада)
Хмара бризок піднімається високо в повітря там, де річка Ніагара реве й піниться в котлі біля підніжжя водоспаду. Цей знаменитий водоспад складається з двох частин: Американського і підковоподібного водоспадів. Між ними знаходиться Козячий острів - покритий деревами острівець посеред річки.

Більш відомий, ймовірно, Підковоподібний водоспад, який утворює дугу довжиною 792 м, з канадської сторони кордону. Дорога, що йде уздовж річки, дозволяє розглянути зблизька, як вода, гладка поверхня якої нагадує темно-зелене скло, зриваючись з обриву, обертається білою піною.
Американський водоспад менший і утворює пряму лінію довжиною приблизно 300 м. У підніжжя Американського водоспаду лежать уламки скелі, на противагу голому обриву піджковоподібного водоспаду. Висота обох водоспадів приблизно 50 м.
Ніагарський водоспад існує всього близько 10000 років - порівняно невеликий період в геологічній перспективі. Коли закінчився останній льодовиковий період, масивні льодовики, відступаючи, залишили за собою Великі озера. Внаслідок особливостей річкової системи вода з озера Ері перетікає з 56-кілометрової річки Ніагара, що лежить на 100 м. нижче озеро Онтаріо. З озера Онтаріо випливає, у свою чергу, річка Св. Лаврентія.

Вище водоспаду русло річки пролягає по твердому доломіту, під яким, однак, лежать більш м'які породи - сланець, піщаник. Спочатку річка спадала з обриву приблизно в 11 км. на північ від сучасного розташування водоспаду, але оскільки швидка течія розмивала більш м'які підстилаючі породи, доломіт обвалюється. Крок за кроком водоспад відступав, залишаючи за собою глибоку ущелину, і сьогодні далеко від того місця, де зародився 10000 років тому. Водоспад відступає приблизно на 1 м. на рік і перебуває сьогодні на 305 м. вище за течією від того місця, де французький дослідник Луї Еннепен побачив його в далекому 1678 році. Однак тут Козячий острів розділив річку навпіл; крім того, як мінімум половина води Ніагари відведена для виробництва електроенергії - все це означає, що водоспад в даний час набагато стабільніший, ніж був у минулому.
З містків і стоянок по обидва боки річки відкривається прекрасний вигляд; один з найпопулярніших містків - Міст Бридж (Райдужний), названий через веселки, які грають у бризках над водоспадом. Справжні масштаби і міць Ніагари наочно постають з човнів, які наважуються вийти у вируючі води біля підніжжя водоспаду.

Джерело http://geografica.net.ua/