На заході здається, ніби гора світиться зсередини, коли її колір змінюється з денного порошно-сірого на сліпуче червоний, перш ніж перетворитися в чорний силует. Тим, хто готовий на світанкові прогулянки, скеля відкривається в ще більш прекрасних пастельних тонах. Піднятися на неї неважко, але обпалюючий жар пустелі перетворює підйом в серйозне випробування. Головне взяти з собою достатню кількість води, тому що без неї є небезпека сонячного і теплового удару, не слід нехтувати і загрозою тривалого впливу ультрафіолетових променів.
Першим європейцем, що побачив моноліт Ейерс-Рок, став у 1872 році австралійський дослідник Ернст Гілз, що перетнув цю частину безплідної пустелі.
Ейерс-Рок вражає, головним чином, своїми розмірами. Приблизно в 24 км. на захід знаходиться Маунт-Олга, знаменита своєю чудовою красою. Тут з початкового цільного моноліту природа створила групу останців, також просто зачаровує ландшафт мініатюрних монолітів, зібраних разом. Сама Маунт-Олга підноситься на 457 м. над навколишньою долиною і на 1069 м. над рівнем моря. Приблизно 30 округлих пагорбів утворюють групи іменовані Олгамі. Ернст Гілз назвав ці пагорби на честь іспанської королеви, проте аборигени століттями звали їх "Гора з багатьма головами".
У досить невеликої групи пагорбів, що займає площу всього в 28 кв.км., невтомні дослідники відкриють безліч глибоких ущелин і ярів, пробитих за мільйони років рідкісними зливами. Обривисті скелі обрамляють ці ущелини, утворюючи тінисті стежки, які дарують прохолодне укриття від палючої спеки пустелі. Тут можна розслабитися і насолодитися творіннями природи без остраху бути заживо випеченим сонцем.
Джерело http://geografica.net.ua/
Немає коментарів:
Дописати коментар