Високо між ґорґанських верховин, у царстві смараґдово-зелених смерек і ялиць, де з волі вітрів сяє сонце чи туманіє гірська мряка, сховалося найдивовижніше озеро України – Синевир. Його глибокі й прозорі води дихають прохолодою у літню спеку. А мальовничість і глибинна загадковість Синевиру манить до себе тисячі туристів з усіх закутків України.
В часі завершення останнього зледеніння – понад десять тисячоліть тому, коли карпатські верховини все ще сковували льодовики, трапилась подія, завдяки якій виникло озеро Синевир. Маленький потічок, що протікав вузькою і стрімкою долиною між горами Красна і Клива, раптово завалило тисячами тон ґрехотів, перекривши шлях воді до ріки Тереблі…
Достеменно невідомо чи то був обвал зумовлений землетрусом, а чи руйнуванням решток льодовика, але у заваленому котловані стрімко збиралась вода, виповнюючи холодну й пустельну лишайникову долину. Так, у горні місцевого катаклізму, народилось озеро Синевир.
Синевир є найбільшим і найглибшим озером в Українських Карпатах. Його площа становить 0,05 квадратного кілометра, а максимальна глибина 21,6 метрів. Озеро має форму латинської літери “U”, що зумовлено формою древньої долини у місці злиття двох потічків, які витікають зі схилів гір Озірної та Красної. Ці потічки були розділені хребтом, який сьогодні визирає посеред озера у вигляді маленького острівця. Відповідно найбільші глибини Синевиру знаходяться на півночі та на півдні, а максимальна – у місці завалу на сході.
Дно озера вкрите нагромадженнями величезних камінних брил, звичного для Ґорґан, сірого пісковика. Між цих грудомах, поволі, з року в рік, накопичується мул. Найбільш замуленими є західні частини озера Синевир, де у його води відкриваються устя життєдайних потічків. Гідрологи стверджують, що усі потічки, а їх аж чотири, денно, приносять у озеро 6 тон твердих матеріалів: мулу, піску і каміння. А підчас злив – до 15-ти тон твердих часток! І хоча озеро замулюється, проте швидкість цього процесу є вкрай повільною. Вчені полічили, що для цілковитого замулення Синевиру, при теперішній швидкості нанесення намулів, знадобиться не менше двадцяти тисячоліть. Хоча, за попередні 10 тисячоліть озеро не так вже й сильно зміліло від намулів…
В озері Синевир є дві речі, які вражають відвідувачів. Перша – то неймовірна мальовничість терену. Озірно-небесна синява вод потопає у розкішному облямунку смеречинової зелені. Стрункі й неохопні смереки і ялиці струменіють у піднебесну вись на добрі чотири десятки метрів. Вони підступають до самінького краю озера, і виглядає, наче ліс уривається у водну гладь. Між товстих стовбурів із сірою дрібно порепаною корою, сплетіння коренів, розлого зеленіють подушки мохів, звиваються плауни і розкручують свої вайї папороті. Усе це створює відчуття реальної казки. Друга – то величезні косяки пстругів, що неквапом розтинають водні глибини у пошуках необачної здобичі. А на мулистих мілинах привертають увагу цілі “стада” раків, що вийшли за поживою із глибин…
Озеро Синевир є серцем однойменного національного парку. Воно з усіма його багатствами охороняється законом. Відвідуючи це природне чудо України, віддайте належне тим, хто його оберігає для майбуття.
Джерело: http://www.naturalist.if.ua
Немає коментарів:
Дописати коментар