Кришталева печера

В Україні є два великі центри печероутворення: подільський і кримський. Кримські печери знамениті своїми глибинами, а от подільські – довжинами. Саме у надрах Подільської височини знаходяться найдовші у світі печери. Ця печера є однією із найбільш відвідуваних в Україні.

Подільська височина, у межиріччі Збруча та Серету, направду, скидається на добрячий шмат швейцарського сиру – пронизана тисячами карстових порожнин. Довжина розвіданих печер, на загал, тут становить понад півтисячі кілометрів і це, очевидно, далеко ще не край. Ці печери, звичайно, не лінійні, а вирізняються складною системою поздовжніх і поперечних коридорів. Вони промиті дощовими водами у товщах гіпсів, алябастрів, мерґелів і вапняків.

Мапа печери Кришталевої.

Подільський карст є сучасним явищем. Він активно і невпинно й проґресує сьогодні, розширюючи і подовжуючи подільські печери. Однак, початок карстотвірних процесів на Поділлі сягає понад півтора мільйоноліття у давнину – часу останньої з активних фаз підйому Карпатських Гір. Тоді, під натиском африканської плити, із океану Тетіс здіймались не тільки Карпати, а й усі довколишні терени Європи. Подільська височина, небаченими силами земних надр, у буквальному розумінні, була виштовхнута на поверхню, розкололась по діагоналі, де згодом утворився Дністровський каньйон, і вкрилась густою мережею тріщин. Поверхневі води, проникаючи у ці тріщини, активно їх розмивали, утворюючи багатокілометрові галереї, понори, ходи, вимиваючи цілі зали, створюючи колонади сталактитів і сталаґмітів.

У ґротах-залах печери Кришталевої часом трапляються сталактити, хоча, загалом, вони і не є характерними для гіпсових печер.

Кришталева належить до відносно великих печер, адже загальна протяжність усіх розвіданих на сьогодні ходів становить більше 22,5 кілометрів. Формування печери Кришталевої відбувалось на місці вертикального тектонічного розколу із густою мережею бічних тріщин. Якщо глянути на мапу печери, то чітко видні центральна вісь і перпендикулярні до неї численні бокові відгалуження. Така структура, власне, і є притаманною для ґеологічного розколу із подальшим просіданням пластів та розмиванням горизонтальними потоками води.

Найвідоміший зі сталактитів печери Кришталевої - Голова буйвола.

Ходи складають систему галузистих вузьких коридорів завширшки до 2-х метрів, які чергуються із просторими ґротами-залами. У Кришталевій, ґроти, здебільшого, округлі або овальні із гострими ґотичними склепіннями заввишки 2-7 метрів. Найвідомішим, для широкого кола пересічних туристів, ґротом печери Кришталевої є зала “Голова буйвола”. У цьому ґроті знаходиться чудернацької форми невеликий сталактит, що обрисами нагадує голову чи то буйвола, чи то бика, а напівтемрява і людська фантазія підсилюють цей образ.

Друзи гіпсових кристалів на стінах і склепіннях ходів та ґротів печери Кришталевої є звичайним явищем.

Для коридорів печери Кришталевої притаманні численні сліпі бокові ніші та понори. У місцях, де перетинаються великі розколи утворились великі зали, від склепіння до основи пронизані вертикальними скупченнями, так званих, “орґанних труб”, утворених напливами вапняку та гіпсу. Тут часто трапляються як поодинокі колони, так і їх цілі скупчення. Практично, повсюдно, на стінах, ходів і ґротів звисають цілі друзи масивних кристалів вторинних гіпсів, процес утворення яких триває і сьогодні.

Гіпсові кристали у печері Кришталевій.

Кришталева, як й інші печери має, практично, незмінний власний клімат, який не залежить ні від погоди зовні, а ні від пори року. Вирізняється ж печера Кришталева, з-поміж подібних, дуже високою вологістю – майже 100%, і удвічі вищою концентрацією вуглекислого газу – 0,5-0,6%, – ніж у зовнішній атмосфері. Тому туристам, що відвідують печеру, і мають розмаїті асматичні прояви, слід завчасно бути готовими до таких особливих умов.

Кажани є звичними мешканцями печери Кришталевої.

Окрім того, що печера Кришталева є ґеологічною пам’яткою і чудом тектонічно-карстової природи, – це ще й осередок для троґлобіонтної фауни. Тобто, тварин, які періодично або ж почтійно населяють виключно печери та підземні порожнини. Сюди приналежні, у першу чергу, кажани, яких на склепіннях ґротів Криштелевої, можуть обзервувати туристи. Слід пам’ятати, що кажани мають особливий природоохоронний статусі їх турбування чи порушення місць їх перебування карається згідно законів України. Окрім кажанів, у печерах проживає безліч дрібних безхребетних – жуків, ногохвісток, павуків, косариків, мокриць, хробаків, а також гриби, протисти, археї і бактерії. Все це розмаїття, на перший погляд є непомітним, бо населяє щілини і долівку печери, однак, більшість із орґанізмів – це ендеміки і ніде більше у світі не трапляються.

Джерело:http://www.naturalist.if.ua