Бойові мистецтва в Індії, де майстерність тісно переплетена із давніми традиціями, одні із найвідоміших і найстаріших у світі. Дуже цікавими є традиційні бойові мистецтва «сілабам» і «варма-калаї», що зародились у I-II ст. н. е. Змагання із сілабаму влаштовують під час релігійних святкувань, тому й розпочинають його із молитов і поклонів богам, опонентам, глядачам і гуру.
Це дуже красиве видовище, бо нерідко до баталій додаються і танці. Вбрані у різнокольорові майки, тюрбани і шкіряні нагрудники бійці беруть в руки палиці і намагаються отримати першість у двобої. Виграє той, хто першим виб’є палицю із рук супротивника. Але також у боротьбі враховується кількість ударів по тілу опонента. Щоб підрахувати, скільки разів палиця торкнулась суперника, її кінець змазують спеціальною маззю яскравого кольору. Найвищий пілотаж − залишити слід на спині або залишити яскраву позначку на лобі супротивника.
Традиції давньої індійської медицини знайшли своє відображення у виді боротьби варма-калаї. Тут змагаються зі знаряддям, а також без нього, адже виграє той, хто дістанеться до найвразливіших точок на тілі суперника. Певна річ, традиційні бойові мистецтва Індії надзвичайно видовищні та яскраві, але індійські святкування, переважно із релігійним сенсом, не позбавлені добра й гумору, вражають своїм розмахом.
Наприкінці березня індуси традиційно відзначають свято Холі, ще його називають Пхагвах, Бходжпурі, або бенгальський Новий Рік. Цьому заходу навіть надали статусу міжнародного фестивалю. Його позиціонують як ігри індійських божеств, Радхи та Крішни. Індуси щедро поливають одне одного і кидаються різнокольоровими фарбами, не зважаючи на святковий одяг.
Особливо свято Холіуподобала молодь, адже так, у формі традицій, можна виявити свою симпатію до протилежної статі, не побоюючись осуду старшого покоління. До прикладу, юнаки відволікають увагу дівчат і, обравши найзручніший момент, щедро посипають прекрасну стать пудрою різних кольорів або помадкою. І не треба боятись, що дівчина буде ображатись на зіпсований гардероб та мейк-ап. Попросити пробачення дуже просто, треба просто взятись за мочки вух під галасливі вигуки «Хепі Холі» на англійський манір.
Ще індуси готують особливий напій «тандай» і додають у нього трішки марихуани, що не схвалюють на заході. Найгучніше Холі відзначають у штаті Панджаб, але й в інших кінцях Індії ніхто не залишиться без вкраплень яскравих барв на одязі, обличчі та волоссі.
Як вже зазначалось, чи не усі свята в Індії містять релігійну складову. Особливої шани в індусів спіткала богиня Лакшмі, то ж не присвятити їй свято в Індії просто не змогли. Торжество на честь богині Лакшмі −фестиваль вогнів Дівалі (в пер. з санксриту «вогняне гроно»). Для Дівалі у жовтні-листопаді характерні п’ятиденні гуляння. У цей час індуси пригадують релігійні оповідання, пов’язані із коронацією Рами, сьомого втілення Вішну, бо за легендами, у ніч його сходження на трон по всій країні запалилась ілюмінація.
Скільки регіонів в Індії, стільки й характерних рис та традиція для святкування вогняного Дівалі. У ці дні на столі має бути густо, а щедрість йти від серця, ось чому Дівалі ще пов’язують із богинею багатства та врожайності Лакшмі. У всіх оселях біля вівтарів або просто на підвіконні запалюють лампадки (за повір’ям Лакшмі не любить темінь).
Свято Дівалі передусім очікують дітлахи, бо у ці дні дорослі не обмежують малечу у смачнющих індійських ласощах. Гулаб-джамун, джалебі, ладу – усі ці смаколики можна їсти досхочу вдень, а вночі міста й села в Індії на честь свята Дівалі осяяні феєрверками.
Немає коментарів:
Дописати коментар