Є на теренах України місто, вулиці якого щоріч на початку осені нагадують квартали Єрусалима і сповнюються усілякого роду ритуальними веселощами. У вересні, коли ортодоксальні євреї всього світу відзначають чергову річницю від створення світу, брацлавські хасиди з’їжджаються до Умані, щоб помолитися на могилі свого духовного наставника − цадика Рабі Нахмана.
Містяни подекуди скаржаться, що гості, а їх буває й кілька десятків тисяч, залишають після себе багато клопоту, але щороку уманчани посилено готуються до чергового приїзду хасидів − житло їм в оренду здати й разом з ними весело відзначити єврейський Новий Рік.Що ще цікавого ми знаємо про Умань? Не тільки осінньою навалою іноземців славиться це місто на Черкащині. Кажуть, що багатостолітня історія Умані ще навіть не вивчена досконало. Свою назву місто отримало від річки Ума, згадка про яку датована 1497-им роком. Саме ж місто в хронологіях фіксується від 1616 року.
Місцина пережила чимало укладів. Відомо, що на цих землях колись проживали скіфи. А в XI столітті землі Умані полонили монголи, вже у період XIV століття на уманських землях панувала Литва. На початку XVII століття широким жестом Річ Посполита дарувала ці багаті землі Веленту Капиновському. Містяни по праву можуть пишатись раннім місцевим самоврядуванням − Умань отримала Магдебурзьке право у 1706 році.
Наприкінці 1700-тих після другого поділу Польщі місто відійшло росіянам. Але були часи, коли сучасний районний центр із населенням близько 87 тисяч осіб слугував тимчасовою столицею правобережжя України. Ще одне свідчення важливості цієї сучасної адміністративної одиниці в минулому − у 1670-тих роках в Умані облаштувався гетьман Михайло Ханенко.
Ще дещо цікаве про Умань. Одним із періодів розквіту Умані вважають середину 1800-тих років, той час, коли місто уподобали чиновники різного рангу, купці, представники духовенства. Тоді обабіч вулиць виросли цегляні будинки, а для зручності мешканців підніжжя міста устлали бруківкою. Вже за півстоліття про місто на Черкащині заговорили як про культурний та просвітницький центр, про що свідчить статистична довідка за 1900 рік.
Сумні сторінки історії Умані припадають на роки Великої Вітчизняної Війни, адже у результаті бойових дій місто було майже вщент зруйнованим, а на відновлення його краси пішло не одне десятиліття.
Зараз уманчани особливо пишаються однією з копій Ейфелевої вежі, а особливо горді своїм парком «Софіївка». Будь-який містянин на вулиці, якщо його спинити й спитати про принаду, буде протягом тривалого часу захоплено оповідати, що основи шедевру садового мистецтва закладали іще у 1796 році, а тепер Уманський парк “Софіївка” входить до семи чудес України.
«Софіївка» − данина любові й шани свої дружині Софії ЩенсногоПотоцького, який захотів, аби його кохана милувалася милими її серцю й погляду подібними до грецьких ландшафтами. За втілення задуму шляхтича взявся інженер, а супутньо і артилерійський офіцер Людвиг Метцель. Основою парку послугувала річка Багно (тепер Каменка), звивиста течія якої і напуває систему озер. Усі природні і зведені руками людей конструкції і пам’ятники «Софіївки» символізують місця древньої Еллади.
Це сьогодні дендропарк є державним заповідником, але в минулі часи після смерті Щенсного Потоцького він ледь не зник з лиця землі в результаті недостойних діянь його сина-спадкоємця. Потому, у 1832 році дендропарк стали іменувати Царициним Парком, на то був царський указ. Далі ж «Софіївкою» опікувались військові, після чого заповідна зона перейшла до садоводів Росії і тільки 1929 року «Софіївка» набула статусу державного заповідника.
Кажуть, якщо провести коханого поміж двома баштами Вести, давньоримської богині домашнього вогнища, то шлюб це ніщо не зруйнує. А якщо немічна людина вип’є води із джерела Венери-купальниці, то вмить одужає. Певна річ, це тільки легенди. Але якщо стати посеред «Софіївки» в Умані і озирнутись, повільно закарбовуючи в пам’яті красу й мальовничість її пейзажів, то розумієш, що можливо і справдиться − адже таку красу людські руки й мозок не могли створити просто так, без згоди й сприяння на те вищих сил.
Немає коментарів:
Дописати коментар