Шпіцберген. Крижана земля, яка розташувалася на півдороги від континентальної Європи до Північного Полюса. Певно цей загублений в безкрайніх просторах Арктики світ являє собою безтурботне царство холоду, снігу та льоду. Але ні, всупереч всім передчуттям і здоровому глузду Шпіцберген являє собою реліктовий куточок живої природи, подібного якому не знайти в усьому світі.
Також відомий як Свальбард і Грумант, архіпелаг Шпіцберген складається з 3 великих, 7 більш дрібних і цілого розсипу зовсім крихітних островів і скелястих шхер. Загальна площа архіпелагу - 61 000 км² - досить багато, для порівняння такі країни як Литва і Латвія мають лише дещо більшу площу. Однак більше половини території займають багатовікові льодовики і гострі гірські піки, словом ландшафти малопридатні для будь-якої господарської діяльності... а ось природі вони припали до душі.
Взимку Свальбард більше походить на типовий арктичний світ.
Але живої природи, тих численних представників флори і фауни, якими багатий архіпелаг, могло б тут і зовсім не бути, якби не тепла течія Гольфстрім, на шляху якої і розташувався Свальбард. Тільки завдяки Гольфстріму ці острови перетворилися на справжню оазу, нехай і відносної, але теплоти. В аналогічних широтах і ще далеко за їх межами температура в середньому на 20-30 °C нижче - Арктика як ніяк.
До Північного полюса від архіпелагу рукою подати, а значить північні сяйва тут часті як ніде більше.
Літня температура тут тримається біля позначки + 5 °C, лише зрідка піднімаючись до 10-15 градусів, але й цього достатньо, щоб узбережжя і усі рівнини вкрилися яскравим зеленим килимом. Останній складається переважно з мохів та лишайників, більшість з яких - ендеміки - ніде більше вони не зустрічаються. Виростає на Шпіцбергені і кілька видів морозостійких трав, не дуже рідкісні навіть квітучі рослини, особливе місце серед яких займають червоні, немов палаючі вогнем, свальбардські маки. Всього ж на островах зустрічається більше 250 (чимала частина з них ендемічні види) представників світу рослин - неймовірно багато для землі, котра знаходиться в парі сотень кілометрів від Північного полюса.
Пишна зелена трава і яскраві ніби-то екзотичні птахи - ось чого точно не очікуєш побачити в Арктиці.
Тваринний світ представлений всього трьома видами ссавців: песець, північний олень, білий ведмідь. Популяція останнього на Свальбарді одна з найбільших у світі. Прибережні води і всі більш-менш пологі узбережжя уподобані морськими мешканцями: тюленями, моржами, морськими зайцями, китами, білухами... Але найчисленніші тут пернаті, їх більше 90 видів, 36 - проживають на архіпелазі постійно, 3 - ендеміки.
Шпіцбергенські олені - найменші у всьому сімействі.
Місцеві ландшафти - не менш значуща частина шпіцбергенського природного надбання: безліч фіордів, якими глибоко порізані узбережжя, багатовікові льодовики, що покривають землю 200-сот метровим щитом, гострі гірські шпильки, що прориваються крижані пласти і показують справжнє обличчя Свальбарда, і звичайно ж звивисті аквамаринові річки талої води, яка щоліта прагне прокласти собі шлях до моря.
Середина липня, арктичне літо: тала вода прокладає собі шлях в товщі льодовика, утворюючи звивисті блакитні річки.
Природа Шпіцбергена первозданна - вся його унікальна екосистема перебуває в крихкій рівновазі. Порушити її було б найбільшим злочином і норвежці це прекрасно розуміють. У 6-ти природоохоронних зонах, що займають більше половини площі всього архіпелагу, суворо заборонено все крім екологічного туризму та споглядання.
Джерело: http://wildwildworld.net.ua/
Немає коментарів:
Дописати коментар